Де ти, мамо? Задумайся. Зупини мить. Сідаючи до столу, подумай, що біля тебе могло бути і твоє дитя.
Твоя дитина не живе з тобою. Ти їй призначила іншу долю. І тепер у неї інша родина, з якою вона зустрічає ранок і проводжає вечір із надією, що завтра прийде мама. З цими мріями засинають діти-сироти. А про що думаєш ти пізніми вечорами? Спиш? Мабуть, інколи ні. Ти все-таки жінка. І хоча не чуєш уночі дитячого плачу, знай, що прокинулася саме від нього. Серце серцем можна віднайти через роки, через усі біди і негаразди, які тебе і твою дитину розділили на два береги. Береги не сходяться, а люди завжди можуть зійтися.
Спеціалісти Коломийського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді мають змогу таке почути, працюючи із дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Ці діти, не відчувши батьківської любові, турботи, дуже вразливі, турботливі, доброзичливі. Виховуючись без батьків, вони не ображені на весь світ, а навпаки, все пробачаючи, кожного нового дня чекають зустрічі із найріднішими. Дівчинка, з уст якої пролунали такі слова, покинута матір’ю у дворічному віці. Зараз цій красуні вісімнадцять, вона успішно здобуває професію медика, у неї є все, крім материнської любові. А мати, знаходячись поруч, присвятила себе новій сім’ї, повністю викресливши із життя минуле та двох прекрасних дітей. Хотілось зрозуміти, чи можна так жити, навіть жодного разу не подзвонивши своїй донечці, та в телефонній розмові прозвучало: «У нас різні стартові пакети ».
Цією статтею хотілось застерегти всіх батьків від такого вчинку. Любіть своїх дітей, лелійте їх, турбуйтеся про них, цікавтеся кожною хвилиною їх життя, як вона проведена. Робіть все для того, щоб ваші сини та доньки були щасливими. Заради них живеться на землі. А діти вам віддячать сторицею.
Наталія Ласійчук, спеціаліст І категорії
відділу соціальної роботи КРЦСССДМ
